Колись давно, коли бабуся була ще молодою, вона зв'язала дідусю гарний вовняний светр.
Дідусь дуже дорожив цим подарунком і носив його щодня.
Пройшло багато років, і, як це відбувається з усіма улюбленими речами, старий светр прибрали в скриню, яка стояла на горищі маленького будиночка.
Там його місцями поїла міль, яскраві кольори потьмяніли, а з усіх ґудзиків залишився лише один.
Одного разу няня піднялася на горище, щоб змахнути пил, що накопичився, і позбутися непотрібних речей.
Перебираючи скриню, вона побачила старий светр дідуся.
Сіра шерсть від довгого лежання скотилася, стала тонкою і непривабливою. Але нянька була впевнена, що светр може отримати друге народження.
Вона віднесла його вниз і поклала на крісло-гойдалку біля каміна.
У вогню светр просох, нитки розпушилися, і няні здалося, що в кріслі лежить маленький сірий собачка.
Вона відразу розпустила светр, змотала кілька клубків, взяла спиці і почала в'язати.
Спочатку з'явилася добра мордочка з коричневим носиком і вушками, що стоять.
З іншого клубка вона зв'язала лапки, тулуб, і залишилося трохи ниток для маленького хвостика.
Єдиний гудзик няня пришила на животик. Так виник Boofle.
Цю історію розповіла Світлана (Per4ik) :)
